Вітряна віспа — гостре заразне захворювання, що спричиняється фільтрівним вірусом, передається крапельним шляхом, уражує переважно дітей, характеризується гарячкою і ве зикульозним висипом на шкірі всього тіла і слизових оболонках.
Етіологія. Збудник вітряної віспи — фільтрівний вірус Strongyloplasma varicocellae (Liepschiitz), або Borelliota (Goodpasture). Вперше виявлений X. Б. Арагао в 1911 р. у вигляді елементарних тілець; тільця Арагао, розмір яких 210—250 mu, мають вигляд дрібних коків (під електронним мікроскопом мають вигляд цеглин), скупчень не утворюють, нерідко розміщуються позаклітинно. Елементарні тільця виявляють у пухирцях, які з’являються на шкірі хворих. Для виявлення їх користуються тією ж технікою взяття матеріалу та забарвлення, що й при натуральній віспі, проте тільця Арагао профарбовуються гірше, ніж тільця Пашена. При зараженні рогівки кроля вмістом везикул тільця Гварнієрі не утворюються.
На відміну від вірусу натуральної віспи вірус вітряної віспи поза організмом гине досить швидко (за кілька годин). Вірус вітряної віспи може бути культивований на шматках людської шкіри, пересаджених на хоріоналантоїсні оболонки курячого зародка, на тканинних культурах нирок і амніону людини.
У сироватці людей, які перехворіли на вітряну віспу, утворюються віруснейтралізуючі та комплементфіксуючі антитіла. Перехресного імунітету при натуральній і вітряній віспі не буває. Отже, у людини, яка перехворіла на вітряну віспу, не виробляється імунітет до натуральної віспи і навпаки. Дехто вважає, що вірус вітряної віспи ідентичний з вірусом оперізуючого лишая (nerpes zoster, zona).
Епідеміологія. Джерелом інфекції при вітряній віспі є хвора людина, яка стає заразною з останніх днів інкубації та в періоді висипання, тобто протягом 7 днів. Вірус у хворого в цей час міститься в носоглоткових виділеннях. Передача інфекції здійснюється крапельним шляхом. Заразитись можна тільки при стиканні з хворими. Летальність при вітряній віспі коливається від 0,01 до 0,05%.
Вітряна віспа не характеризується певного сезонністю поширення. Сприйнятливість до неї майже поголовна. Щодо цього вітряна віспа мало поступається перед кором. Люди хворіють переважно в дитячому віці, починаючи з 3 місяців, але найчастіше у віці від 1 до 10 років. Новонароджені й діти перших тижнів життя хворіють дуже рідко внаслідок діаплацентарного і в меншій мірі трофогенного імунітету, успадкованого від матерів. Перенесене, захворювання залишає після себе стійкий імунітет на все життя, тому дорослі хворіють рідко.
Патогенез і патологічна анатомія. Вхідними воротами інфекції є верхні дихальні шляхи. Вважають, що вірус крізь глоткове кільце проходить у лімфатичні шляхи і далі —в кров. Вірус вітряної віспи, так само як і натуральної, ектодермотропний і тому з плином крові потрапляє в капіляри шкіри і далі в епітелій, де спричиняє запальні процеси, внаслідок яких виникає специфічний варицельозний висип. Внаслідок ектодермотропності в одиничних випадках вірус може уражувати і нервову систему, що призводить до енцефаломієлітів. Патологоанатомічні зміни при вітряній віспі описані недостатньо, оскільки летальність при цій інфекції незначна. Утворення варицельозних пухирців у шкірі починається з вакуолізації та дискомплексації шиповидного шару епідермісу. На периферії шиповидного шару епідермісу утворюються багатоядерні гігантські клітини та синцитіальні клітинні форми з численними ядрами (4—32). Клітини епідермісу внаслідок вакуолізації зливаються одна з одною, просякають міжтканинною лімфою, і утворюються везикули. Везикули лише спочатку багатокамерні, тобто складаються з окремих порожнин, відокремлених одна від одної клітинними тяжами. Згодом ці перегородки руйнуються і порожнина везикули стає однокамерною.
Клініка. Інкубаційний період триває в середньому 14—17 днів. Якщо ж дитині, що стикалась з хворим на вітряну віспу, ввести з запобіжною метою гамма-глобулін, то інкубаційний період може бути продовжений до 22—28 днів. Захворювання часто починається висипом і підвищенням температури. Проте нерідко спостерігається короткий продромальний період, який триває 24—48 годин і характеризується незначним підвищенням температури, катаральними явищами у дихальних шляхах; іноді буває продромальний висип у ділянці грудної клітки, але швидко зникає (rash).
На перший-другий день захворювання в різних місцях тіла, а також на слизових оболонках з’являється варицельозний висип. Спочатку елементи висипу мають вигляд плям або розеолоподібних ефлоресценцій круглої чи овальної форми. На відміну від натуральної віспи консистенція їх м’яка, інфільтрація незначна або її зовсім немає. За кілька годин більшість цих плям перетворюється в однокамерні пухирці — везикули (рис. 23), деякі плями потроху бліднуть і зникають або на їх місці з’являються папули, які також поступово зменшуються і зникають.
Етапності у висипанні не буває. Висипання плям і перетворення їх у везикули йде поштовхами.
Таких поштовхів буває 3-5 і тому весь період висипання може тривати 7—8 днів. Через 1—2 дні кожний пухирець починає підсихати, на його місці утворюється кірочка, яка через кілька днів відпадає. Рубці звичайно не утворюються, за винятком випадків, коли дитина силоміць відриває кірочку, особливо на обличчі. Через те, що при підсиханні одних пухирців з’являються свіжі плями та везикули, картина висипу при вітряній віспі характеризується поліморфізмом. На шкірі однієї й тієї ж ділянки тіла хворої дитини можна знайти везикули і сухі кірочки. За цією ознакою вітряну віспу відрізняють від натуральної. Під час підсихання і після закінчення нових висипань температура стає нормальною. Під час підсихання везикул хворі відчувають помірне свербіння. На слизових оболонках ротової порожнини та зіва пухирці утворюються не завжди.
У внутрішніх органах особливих змін при цьому захворюванні звичайно не спостерігається, гематологічні зміни нетипові. Тривалість хвороби до повного відпадіння кірочок не перевищує 3 тижнів, захворювання звичайно перебігає нетяжко і закінчується цілковитим видужанням хворого.
Існують стерті, маловиразні форми хвороби, з незначним висипом, особливо у дітей, яким до цього впорскували людську протикоркову сироватку або гамма-глобулін. У кахектичних дітей раннього віку, особливо на фоні інших інфекційних захворювань, хвороба може набути злоякісного перебігу.
При цьому спостерігаються:
1) пустульозні форми, коли везикули перетворюються в пустули і хвороба стає схожою з натуральною віспою;
2) бульозні форми, коли з’являються великі пухирці з серозним вмістом. У цих випадках хвороба нерідко нагадує пемфігус;
3) геморагічні форми з кров’янистим вмістом пухирців та петехіями на шкірі. Це буває переважно у дітей з геморагічним діатезом, особливо тромбоцитопенічною пурпурою;
4) гангренозні форми, які характеризуються змертвінням шкіри навколо пухирціз і утворенням торпідних виразок.
Ці форми захворювання звичайно погіршують його прогноз.
Ускладнення. При вітряній віспі бувають ускладнення як з боку шкіри (частіше внаслідок суперінфекції шкіри стафілококами та стрептококами), так і з боку внутрішніх органів, нервової системи та очей. На шкірі спостерігаються абсцеси, які супроводяться лімфаденітами, лімфангоїтами, флегмони, гнійні флебіти, бешиха. Ці ускладнення можуть спричинити септикопіємію, гнійний поліартрит, перикардит, іноді спостерігається ураження гортані (варицельозний ларингіт), що призводить до появи варицельозного крупу (Г. Г. Стукс, М. К. Розенберг).
Ці ускладнення звичайно закінчуються видужанням хворих. Однак описано і летальні випадки. Спостерігаються також серозні менінгіти, менінгоенцефаліти, поліомієлітоподібний синдром, полірадикулоневрити та псевдоміопатії. Зрідка трапляються ураження очей: кон’юнктивіти, кератити і навіть панофтальміти. В одиничних випадках при вітряній віспі спостерігаються ускладнення у статевих органах (вульвіти, орхіти).
Діагноз. У продромальному періоді діагноз поставити важко. Коли виникає rash, вітряна віспа нагадує скарлатину. Однак при вітряній віспі не буває ангіни та лімфаденіту. Ця ознака й вирішує діагноз. У періоді висипання в типових випадках діагноз поставити легко. Але хворобу іноді сплутують з деякими шкірними захворюваннями: пемфігусом, meliaria cristalina. При пемфігусі пухирці, звичайно, більших розмірів, захворювання характеризується тривалістю перебігу. Пухирці miliaria cristallina набагато дрібніші, ніж варицельозні, з’являються після рясного потіння, при їх підсиханні кірочки не утворюються. Часом у дітей строфулюс може супроводитись дрібними папулоподібними утвореннями з везикульозними верхівками, які дещо нагадують висип при вітрянці. Але при строфулюсі ці елементи з’являються переважно на кінцівках, животі і майже ніколи не бувають на голові; кожен пухирець набагато щільніший, ніж при вітрянці.
Найбільш відповідальною є диференціальна діагностика між вітряною та натуральною віспою, де можливі помилки.
Наводимо зіставлення основних ознак цих хвороб.
Натуральна віспа
Хвороба розпочинається раптово, з різким підвищенням температури та болями в крижах
Висип з’являється на 4-й день, одночасно знижується температура. Висипання виникає одномоментно і суворо послідовно зверху вниз (обличчя, верхні кінцівки, тулуб і нарешті нижні кінцівки
Висип на певних симетричних ділянках шкіри складається з елементів однакової давності
Везикула та пустула — щільні багатокамерні пухирці, наче встромлені глибоко в шкіру, при проколюванні не спадаються, мають пупковидне втягнений
Перетворення папули на везикулу відбувається не раніше як через 1— 2 доби
Висип на слизових оболонках дуже рясний
Шкіра навколо елементів висипу набрякла, болюча, особливо на обличчі та пальцях
Після висипу лишаються рубці (віспини)
Вітряна віспа
Температурна реакція порівняно невелика, біль у крижах буває рідко
Висип з’являється на 1—2-й день без одночасного зниження температури, висипання йде безладно, в кілька прийомів
Висип поліморфний; на окремих ділянках шкіри є елементи різних стадій розвитку — від плями до підсохлої кірочки
Елементи висипу м’які, не мають щільної основи, поверхневі. Везикула лише спочатку багатокамерна, дуже швидко стає однокамерною і при проколюванні спадається
Перетворення первинного елемента висипу (плями) на везикулу відбувається за кілька годин
Висип на слизових оболонках не рясний або його зовсім немає Набряклості шкіри не буває
Віспин не лишається
У сумнівних випадках доводиться користуватись лабораторними та експериментальними дослідженнями. При вітряній віспі проби Пауля та Герсберга негативні, при мікроскопічному дослідженні зараженої рогівки кроля тілець Гварнієрі не виявляють. Іноді користуються методом Юргенса: коли вміст пухирця натуральної віспи перещеплюють на іншу частину шкіри, там утворюються віспини; при вітряній віспі перещеплення не дає ніяких наслідків. Мікроскопія вмісту пухирців або емульсії кірочок для виявлення елементарних тілець не завжди буває переконливою (В. М. Жданов). Поставити діагноз допомагають серологічні методи: реакція зв’язування комплементу, реакція гемаглютинації і нейтралізації вірусу.
Лікування вітряної віспи переважно симптоматичне. Госпіталізація не обов’язкова, але за хворим потрібно встановити ретельний догляд, особливо за його шкірою. Не допускати, щоб діти розчухували варицельозні пухирці та кірочки. Везикули можна змазувати 10% перманганатом калію або 1,5% розчином метиленового синього. Під час підсихання пухирців доцільно застосовувати теплі ванни. При виразкових змінах в ротовій порожнині призначають полоскання або зрошення, виразки змазують 5% розчином срібла нітрату.
Профілактика. Через те що вітряна віспа дуже заразна хвороба, у дитячі заклади не треба допускати дітей, які перебували в контакті із захворілими, хоч самі й не хворіли. Коли у дитячому закладі хтось захворіє на вітряну віспу, його негайно слід ізолювати в бокс або ізолятор, а на цей заклад накласти тритижневий карантин. Якщо точно відомий час контакту дитини з хворим, то вона може залишитись у дитячому колективі протягом перших 10 днів інкубації збудника. З 11-го до 21-го дня інкубації дитину залишають вдома. Дітям, які були в контакті з хворим, треба впорскувати гамма-глобулін у таких же дозах, як і для запобігання кору. Це Запобігає захворюванню або принаймні забезпечує більш легкий його перебіг. Дезинфекційні заходи зайві. Слід провітрювати приміщення і забезпечити вологе його прибирання. Активна імунізація вітряної віспи ще не розроблена. Ізоляція хворих триває до 4—5 дня від появи останніх елементів висипу.