Вперше описана Загорським ще в 1924 р., але лише в 1951 р. Хюбнер виділив у хворих на цей синдром віруси Коксакі підгрупи А, згодом було доведено, що і вірус В спричиняє цю форму. Захворювання виникає раптово, температура швидко підвищується до 39—40° С, з’являється головний біль, почервоніння зіва, задньої стінки глотки, кон’юнктиви очей. Через кілька годин на дужках з’являються дрібні (1—2 мм у діаметрі) папулки, які через день перетворюються у везикули.
Одночасно виникає біль при ковтанні. Часом везикули розміщуються по вільному краю м’якого піднебіння, на мигдаликах, язичку, задній стінці глотки. Дрібніші везикули розсмоктуються, більші — лопаються, перетворюючись у неглибокі сіро-жовті виразки, оточені вузьким червоним обідком: деякі суміжні виразки зливаються, утворюючи дефект слизової оболонки розміром 4—7 мм. Іноді папули і везикули відсутні і зміни в зіві обмежуються почервонінням. Підщелепні лімфатичні вузли дещо збільшені і чутливі на дотик. Зрідка протягом захворювання виявляються скороминущі менінгеальні та радикулоневритичні явища. Гематологічні зміни несталі, РОЕ прискорена (15—25 мм за годину).
Тривалість гарячки 1—7 днів, часом виникає повторне підвищення температури. До 4—7 дня настає загоєння виразок. У деяких хворих спостерігається біль у животі, навколо пупка. Захворювання звичайно закінчується цілковитим видужанням.
Герпангіну іноді доводиться диференціювати з так званим герпетичним гінгівостоматитом — захворюванням, яке спричиняється вірусом герпесу. Останнє не має певної сезонності, не дає спалахів, характеризується поступовим початком. Пухирці поширюються на губи, ясна, щоки, язик, рідко бувають на піднебінні, не оточені обідком, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів більш виразне.