Москітна гарячка, або гарячка папатачі (від італійського pappa  tасі — мовчки кусають; медична назва Febris рарраtasii),— гостре гарячкове вірусне захворювання, властиве країнам з жарким літом, передається укусами москітів, характеризується короткотривалою гарячкою, головними і м’язовими болями та змінами кон’юнктив очей.

Хворобу вперше описав Пік у 1886 р. у Герцеговині. У справі вивчення цієї інфекції багато зробили радянські вчені Є. Н. Павловський, Є. І. Марциновський, С. В. Висковський та ін.

Етіологія. Збудник папатачі — фільтрівний вірус Febrigenes pappatasii. Його можна культивувати на курячому зародку. Для лабораторних тварин майже непатогенний.

Епідеміологія. Джерело інфекції в природі ще не встановлене. В крові хворих вірус можна виявити за 1—2 дні до початку гарячки і в перші 24—36 годин захворювання. Перенощики інфекції самиці москіта Phlebotomus pappatasii — передають інфекцію людині при укусі. Захворювання на москітну гарячку найчастіше бувають у червні — вересні, в СРСР спостерігаються в Середній Азії, на Закавказзі. Самиці москітів можуть передавати віруси своїм нащадкам.

Клініка. Інкубаційний період триває 3—5 днів. Хвороба починається гостро, характеризується різким головним болем, розлитими м’язовими болями, болем в очах, особливо при рухах очними яблуками. Обличчя червоніє. Характерне при цьому почервоніння склер, що утворює горизонтальні або трикутну смуги впоперек очного яблука від внутрішнього кута до рогівки (ознака Піка). При спробі підняти пальцем верхню повіку виникає біль (ознака Таусіга). Гарячка спочатку досягає 39—40° С і вище, але через 2— З дні критично спадає. Після зниження температури, а іноді напередодні з’являється помітна брадикардія. В крові визначається лейкопенія, іноді анеозинофілія. Тривалий час спостерігається адинамія. Прогноз сприятливий.

Диференціальний діагноз треба проводити з малярією, лептоспірозом та поворотним тифом, від яких це захворювання відрізняється нормальними розмірами селезінки, лейкопенією, короткотривалою гарячкою. Від грипу відрізняється сезонністю та ендемічністю поширення. Для лабораторної діагностики іноді користуються сироватковою реакцією зв’язування комплементу.

Лікування симптоматичне.

Профілактика полягає в захисті від укусів москітів і застосуванні дезинсекційних заходів.