Це захворювання було вперше описано у 1951 р. в США під назвою «бостонська гарячка» (Кібрік, Ніве). В 1959 р. Мунку під час спалаху цього захворювання у ФРН вдалось у хворих виділити вірус ECHO. В СРСР випадки таких захворювань мали місце на Далекому Сході (Ф. А. Бергут, Н. І. Грунін, Г. П. Сомов), в Ростовській області (В. Н. Слишко), на Сахаліні (С. Я. Димшина).
Захворювання характеризується гострим початком з підвищенням температури до 37,5—38° С, головним болем у лобній ділянці, почервонінням зіву, блюванням, помірною ригідністю м’язів спини і шиї. Через 1—2 дні температура знижується, але одночасно з’являється рожевий або червоний еритематозний або плямисто-папульозний висип, що нагадує висип при кору або краснусі і локалізується на обличчі, грудях, іноді на кінцівках. Через 2— 4 дні він зникає. В деяких хворих екзантема може набирати скарлатиноподібного і навіть геморагічно-везикульозного характеру, а також може спостерігатись кон’юнктивіт, біль при ковтанні, риніт, бронхіт, герпес на губах, на слизовій ротової порожнини, ясен і язика — афти і виразки, часом пневмонії, поліаденіти, менінгеальні явища, гепатолієнальний синдром. Тривалість хвороби не більше тижня і закінчується одужанням. Після зникнення висипу лишається нетривала (5—6 днів) пігментація, лущення шкіри не буває.