Ці захворювання виникають у дорослих, головним чином при споживанні харчових продуктів, заражених мікробами Esherichia coli і paracoli.

Етіологія. Збудники колібактерійних токсикоінфекцій — Е. coli, Е. paracoli — перебувають у кишечнику людини як коменсали. Але існують особливі патогенні серотипи кишкової палички (Е. coli О-ІІІ: В-4, 0-55: В-5, 0-26: В-6), які в дітей раннього віку спричиняють коліентерити, що характеризуються високою заразністю і тяжким клінічним перебігом. У дорослих вони здебільшого бувають у вигляді безимптомного короткочасного носійства. Але якщо збудники потрапляють в організм з харчовими продуктами у великій кількості, то це може спричинити захворювання і в дорослих. І. Г. Доброхотова заразила себе штамом Е. coli, виділеним від хворих дітей, внаслідок чого в неї виникло захворювання, яке супроводилось виразним токсикозом. Патогенні штами кишкової палички утворюють нерідко міцний ендотоксин. Іноді в дорослих захворювання виникають при зараженні різновидністю Е. coli — Е. coli citrovorum.

Епідеміологія. Колібактерійні токсикоінфіковані виникають внаслідок споживання харчових продуктів, інфікованих патогенними типами Е. coli, Е. paracoli та ін. Це буває тоді, коли працівники харчового сектора стають носіями цих типів кишкової палички і коли тут були серйозні порушення санітарних правил при виготовленні та зберіганні готових харчових страв. Захворювання найчастіше виникають при споживанні заражених салатів, майонезів, холодних м’ясних та рибних страв.

Патогенні серотипи Е. coli спричиняють більш поширені захворювання в немовлят, серед яких ця інфекція може викликати значні спалахи, особливо в пологових будинках і будинках для немовлят. Вважають, що серед немовлят інфекція передається не тільки фекально-оральним, але й повітряно-крапельним шляхом.

Патогенез колібактерійних інфекцій у дорослих ще не вивчений. Можливо, що механізм розвитку патологічного процесу при колібактерійних інфекціях подібний до того, який буває при сальмонельозі.

Клініка. Захворювання починається після короткого (кілька годин) інкубаційного періоду. Початок гострий, з ознобом, блюванням, болем в животі. Температура підвищується непостійно. Хворі скаржаться на головний біль, загальну слабкість. Скоро виникає пронос, випорожнення бувають до 10 разів на добу, інколи й більше, кал звичайно без домішок слизу та крові. Язик обкладений. При пальпації живота виявляють бурчання і помірну болючість) біля пупка, іноді в епігастральній ділянці. Захворювання здебільшого триває недовго (2—3 дні) і звичайно закінчується цілковитим видужанням. На відміну від немовлят тяжкі форми інфекції серед дорослих трапляються рідко.

Лабораторна діагностика має значення, коли при численних випадках захворювання виділяється один і той же серологічний тип Е. соlі або ці бактерії виявлені і в харчових продуктах. Можна користуватись сироватковою реакцією аглютинації: сироватка хворих набирає властивості аглютинувати виділені патогенні типи Е. соlі, проте це має більш ретроспективне діагностичне значення. Обов’язково треба виключити іншу етіологію захворювання (сальмонели тощо).

Лікування. Промивають шлунок, призначають проносні, постільний режим. У тяжких випадках доцільно призначати антибіотики: неоміцин по 0,5 г 3—4 рази на день або тетрациклін по 0,2 г 2—3 рази на день. Препарати хворі приймають до досягнення певного терапевтичного ефекту.

Профілактика полягає в забезпеченні гігієнічного і протиепідемічного режиму в харчовому секторі, особливо при виготовленні та зберіганні готових страв. Слід виявляти носіїв патогенних типів бактерій серед працівників харчової промисловості, громадського харчування, зокрема серед працівників закладів для новонароджених і немовлят.