Мікоплазма пневмонії вперше виділена в 1949 р. Ітоном. Має вигляд кокобацили, розмір 180—250 мм. Росте як на тканинних, так і безклітинних середовищах з сироваткою і холестерином, чутлива до тетрацикліну. Має специфічні антигени.
Захворюваність набирає найчастіше спорадичного характеру, зрідка бувають групові спалахи. Зараження відбувається аерогенним шляхом. Збудник потрапляє в дихальні шляхи, де і розмножується, проте в легені частіше проходить з верхніх дихальних шляхів гематогенно. Захворювання розпочинається найчастіше гостро, з ознобом. Температура підвищується, з’являється головний біль, пітливість, зрідка адинамія. Часом спостерігається нежить, гіперемія зіву, збільшення мигдаликів. Кашель постійний, спочатку сухий, згодом виділяється слизове мокротиння, буває загрудинний біль. Найчастіше виникають інтерстиціальні пневмонії з мізерними фізикальними змінами (помірне притуплення перкуторного звуку, жорстке або ослаблене дихання, сухі або вологі поодинокі дрібнопухирчасті хрипи). Нерідко фізикальні зміни не виявляються зовсім. Температура при інтерстиціальних пневмоніях невисока, часом буває лише субфебрилітет. На рентгенограмі — дрібновогнищева інфільтрація. Пневмонії частіше правобічні. З боку серця — дещо приглушені тони. Печінка і селезінка звичайно не збільшені. Гематологічні зміни нетипові. Для виділення мікоплазм матеріал здобувають із задньої стінки глотки. Для серологічної діагностики користуються реакцією зв’язування комплементу, антитіла зберігаються в перехворілих 2—8 місяців. Тривалість гарячкового періоду 6—12 днів.
Ускладнення бувають рідко (плеврит, абсцес легенів, пневмосклероз, отит), у дітей — менінгіт, енцефаліт, мієліт. Летальність майже відсутня. Для лікування призначають тетрациклін до 1 — 1,2 г на добу або еритроміцин.