Гострі стафілококові ураження кишечника можуть мати різне походження. Нерідко вони виникають внаслідок кишкового дисбактеріозу, що буває після тривалого вживання з лікувальною метою медикаментів (переважно антибіотиків) широкого антибактерійного спектра дії. Але може виникнути ураження кишечника і тоді, коли людина споживає продукти, заражені стафілококом (харчова стафілококова токсикоінфекція).
Етіологія. Збудником захворювання найчастіше буває золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus). Цей мікроорганізм може продукувати особливий ентеротоксин, який, власне, і вважається головним чинником ураження кишечника при попаданні туди стафілокока.
Епідеміологія. Стафілококові ураження кишечника виникають двома способами:
1) як екзогенна харчова токсикоінфекція;
2) як стафілококова аутоінфекція, яка виникає внаслідок стимуляції стафілококів, що перебувають у кишечнику, під впливом антибіотиків широкого спектра дії. Харчова стафілококова токсикоінфекція спостерігається найчастіше при споживанні заражених харчових продуктів, які містять вуглеводи, зокрема цукру та молока (кондитерські вироби, молочні продукти, морозиво), а також хліба, консервів. Стафілокок потрапляє в ці продукти з носоглотки (наприклад, від хворих на ринофарингіти, ангіни), а також при забрудненні їх руками людей, в який є гнійні процеси на шкірі (панариції, піодермії тощо). Нам доводилось спостерігати у 1940 р. в Харкові невеликий спалах токсикоінфекції стафілококового походження. Він виник серед осіб, що споживали тістечка з кремом. Останній був забруднений пальцями візника, який вантажив ці тістечка і якому перед цим було розрізано панарицій. Зараженим може бути також молоко від корів, хворих на мастит.
Клініка. При харчовому інфікуванні захворювання виникає після короткого (40—50 хвилин і більше) інкубаційного періоду і перебігає у вигляді гострого гастроентериту або гастроентероколіту.
Основні ознаки хвороби: гарячка, нудота, відрижка, блювання, біль у животі, часті випорожнення, рідкий кал, іноді з домішками слизу і навіть крові. Пульс прискорений, кров’яний тиск помітно знижений, нерідко спостерігається колапс, який навіть може призвести до летального кінця. Часто бувають болючі судороги в кінцівках, сильна адинамія, іноді навіть стан прострації. При мікроскопії фекалій знаходять численні лейкоцити і нерідко еритроцити. Бактеріологічне дослідження фекалій і блювотних мас не завжди дає змогу виділити стафілокок, бо при харчовому зараженні, як вже було зазначено, основним діючим агентом є стафілококовий ентеротоксин, а не сам мікроб. Але останній вдається виділити із продуктів, які спричинили зараження.
Стафілококове ураження кишечника, яке виникає внаслідок застосування з лікувальною метою антибіотиків широкого спектра дії (ауреоміцин, тетрациклін, тераміцин), рідше пеніціліну і левоміцетину, перебігає у вигляді тяжких ентероколітів, нерідко закінчується летально. Вони починаються звичайно гостро, характеризуються інтенсивною гарячкою (температура 39—39,5° С), нерідко з ознобом, різким болем у животі, частими випорожненнями, домішками слизу та крові у фекаліях. При мікроскопії останніх знаходять багато лейкоцитів. Часто виникає колапс. Можливе метастазування стафілококів у кров’яне русло, а отже, і в різні органи: мозок, ендокард, легені, суглоби. При розтині виявляють деструктивні та виразкові зміни кишкової стінки. Можливий холероподібний перебіг стафілококового ентероколіту внаслідок чого за 3—4 дні настає смерть. При бактеріологічному дослідженні фекалій, а також безпосередньо із кишкової стінки виділяють стійкий до антибіотиків золотистий стафілокок.
Ще тяжче перебігає так званий псевдомембранозний коліт, або ентероколіт, який виникає під впливом резистентних до антибіотиків видів золотистого стафілокока. Це захворювання спричиняється внаслідок вживання хіміотерапевтичних препаратів, зокрема антибіотиків широкого спектра дії. Крім того, псевдомембранозний ентероколіт можливий після хірургічних операцій на кишечнику навіть без застосування антибіотиків. Захворювання розпочинається з профузного проносу, гарячки, тахікардії; швидко розвивається ціаноз, колапс, шоковий стан, хворий втрачає свідомість. Внаслідок профузного проносу виникає анурія, ексикоз. Далі настає параліч кишечника, причому пронос припиняється або значно зменшується, але через 1—2 дні настає смерть. На розтині трупів знаходять явища гострого некрозу слизової оболонки товстого і тонкого кишечників, шлунка і навіть дистальної частини стравоходу. В тонкому кишечнику виявляють численні псевдодифтеритичні плівки жовтого або брудно-зеленого кольору з наступним некрозом.
При бактеріологічному дослідженні фекалій знаходять патогенний золотистий стафілокок.
Лікування. При стафілококовій харчовій токсикоінфекції доцільно промивати шлунок, призначати проносні та інші препарати для швидкого виведення ентеротоксину. Хворому корисно давати багато пити, підшкірно або внутрішньовенно впорскувати фізіологічний розчин. При стафілококових ураженнях кишечника, які виникають внаслідок аутоінфекції (після прийому антибіотиків тощо), потрібно, крім того, негайно припинити лікування антибіотиками широкого спектра дії. Доцільно призначати також олететрин по 0,25 г кожні 6 годин протягом 5—14 днів, мономіцин по 0,5 г 4 рази на день, еритроміцин в такому ж дозуванні, фуразолідон по 0,15 г 4 рази на день. Бажано перевіряти виділену культуру стафілокока на резистентність до перелічених антибіотиків.
Профілактика. Щоб запобігти стафілококовим токсикоінфекціям, потрібно встановити суворий режим готування їжі. Треба слідкувати за станом шкіри робітників, які працюють на харчових підприємствах. Не можна допускати до виготовлення продуктів харчування, їх транспортування і т. д. осіб, в яких є піодермії, панариції, фурункули, особливо на відкритих місцях шкіри, а також гострі запальні зміни в носоглотці. Ретельно слід оглядати працівників кондитерських, цукрових, м’ясо-молочних та консервних підприємств.
Щоб запобігти стафілококовій кишковій аутоінфекції, потрібно раціонально використовувати антибіотики, особливо широкого спектра дії.