Перші повідомлення про випадки і спалахи енцефаломіокардиту серед новонароджених надійшли у 1955 р. з Південної Родезії, згодом також з Голландії та інших країн. Одночасно було доведено, що збудниками цього захворювання є різні типи вірусів Коксакі В. Енцефаломіокардит новонароджених порівняно з іншими захворюваннями, що викликаються вірусами Коксакі В, спостерігається рідко.
Захворювання розпочинається гостро з підвищенням температури до 38—40° С. Іноді можуть бути продромальні явища у вигляді диспепсії або катару верхніх дихальних шляхів. Швидко розвивається серцево-судинна слабкість, тахікардія, систолічний шум, часте поверхневе дихання, ціаноз губ, кінцівок, різке розширення серцевих границь. На електрокардіограмі — негативний зубець T, зміни комплексу QRS зміщення інтервалу S — T. Поруч з цими змінами можуть спостерігатись явища енцефаліту з генералізованими тонічними або клонічними судорогами, млявістю, сонливістю і лікворологічними змінами (цитоз 100—300 кл. в 1 мм3, збільшення білка до 0,8—1,2%). У новонароджених хвороба закінчується найчастіше летально за 1—2 дні. Крім новонароджених, захворювання може виникати також у старших дітей і в дорослих. Але тут спостерігається більш легкий перебіг. Захворювання характеризується гарячкою 10—14-денної тривалості, блюванням, болем у попереку, животі, грудях, блідістю, тахікардією. На ЕКГ — негативний або сплощений зубець Т, зміщення вниз інтервалу S — Т. Ці зміни можуть тривати до 80 днів (С. Брукнер).
За останні роки описані також випадки гострого асептичного серозного перикардиту, спричиненого вірусами Коксакі В. Захворювання характеризується короткочасною гарячкою, болем у лівій половині грудної клітки. При клінічному і рентгенологічному обстеженні виявляється дифузна дилатація границь серця, ослаблені серцеві тони, зникнення серцевого поштовху, збільшення печінки. Вірус Коксакі може бути виділений не тільки з фекалій, але й з перикардіального ексудату. Хвороба відзначається доброякісним перебігом.