При встановленні діагнозу інфекційного захворювання (навіть приблизного) лікар повинен негайно надіслати екстрене повідомлення про це на адресу найближчого відділу охорони здоров я або санітарно-епідеміологічної станції, заповнивши особливу «Картку термінового сповіщення про гострозаразного хворого» (облікова форма № 58) Можна також сповістити по телефону чи особисто.

Ізоляція хворих вдома практикується лише при деяких захворюваннях з дозволу епідеміолога. При тяжкому перебігу хвороби всі хворі підлягають обов’язковій госпіталізації.

Госпіталізація інфекційних хворих здійснюється в спеціально пристосованих інфекційних лікарнях або інфекційних відділеннях лікарень загального типу. В лікарні хворий перебуває до повного клінічного видужання, а також до того часу, коли мине період заразності.    

Госпіталізація і лікування інфекційного хворого мають на меті як боротьбу з хворобою, так і проведення важливого протиепідемічного заходу: знешкодження першої ланки епідемічного процесу — джерела інфекції.    

«Інфекційна лікарня повинна бути школою гігієни для хворого: саме тут інфекційний хворий повинен набути гігієнічних навиків, щоб в свою чергу стати їх провідником у житті»  Це особливо стосується одужуючих бацилоносіїв і взагалі хворих поведінка яких вдома, на підприємстві та в інших місцях після виписки із стаціонару буде мати важливе епідеміологічне значення Інфекційна лікарня, отже, повинна бути тісно зв’язана з протиепідемічними організаціями. Кожного виписаного хворого можна розглядати як потенціальне джерело інфекції лише за лікарні. Тому лікар повинен повсякденно проводити з хворими санітарноосвітню роботу (бесіди і т. ін.).