Це захворювання може бути викликано вірусами Коксакі (4 типи А, 5 типів В), також 13 типами вірусу ECHO. Спалахи серозного менінгіту, викликаного вірусами Коксакі, стали виявлятись вже в 1948—1949 рр. (США, Чехословаччина), в СРСР з 1956 р. (М. Ф. Смирнова, Г. Ш. Шойхет, Є. В. Давиденкова, Г. Ф. Колесніков тощо). Частіше захворювання спостерігається серед дітей від 5 до 9 років, хоч можуть хворіти і дорослі. Хвороба розпочинається раптово з підвищення температури від 37,4 до 39,7° і вище. З’являється інтенсивний головний біль, нудота, втрата апетиту, часом блювання, біль у животі. Обличчя почервоніле, іноді з блідим носо-губним трикутником. В окремих хворих можуть спостерігатись елементи еритематозного, короподібного висипу, герпес на губах. Нерідко виявляють гіперемію м’якого піднебіння, мигдаликів, задньої стінки глотки. Наприкінці першого-другого дня захворювання з’являються менінгеальні ознаки: ригідність потилиці, двобічні ознаки Керніга, Брудзинського (I, II, III), ригідність м’язів спини. Менінгеальні ознаки можуть тривати від кількох днів до 2—3 тижнів. Іноді спостерігаються й інші неврологічні симптоми: асиметрія обличчя, сухожилкових і шкірних рефлексів, долонно-підборідний рефлекс Мариінеско-Радовича, ністагм.
Але всі ці симптоми ураження центральної нервової системи нестійкі. При дослідженні прозорої спинномозкової рідини, яка виділяється після пункції під підвищеним тиском, в перші дні захворювання ^виявляється цитоз (100—300 клітин в 1 мм) спочатку за рахунок нейтрофілів, а з 7—9 дня хвороби — лімфоцитів; з цього ж часу цитоз нерідко збільшується до 200—300, лише з 10 дня цитоз поступово знижується. Кількість білка нормальна або незначно збільшена, кількість цукру нормальна (40—70 мг%), хлоридів — помірно знижена. В білій крові особливих змін немає| РОЕ помірно прискорена. Загальна тривалість гарячкового періоду 1 — 10 днів, іноді після короткочасного (12—24 год) безгарячкового інтервалу спостерігається повторне підвищення температури на 1—7 днів, так що температура набирає двохвильного характеру. Захворювання звичайно закінчується видужанням, через 15—З0 днів можуть виникати рецидиви у вигляді короткочасної гарячки, головного болю, блювання.
Роль вірусів ECHO, як збудників серозного менінгіту, була вперше встановлена Хаммоном у 1957 р. Захворюваність на ЕСНО менінгіти може спостерігатись як спорадично, так і окремими спалахами. Вона реєструвалась в США, Швейцарії, Голландії, Норвегії, Угорщині, Чехословаччині. На Україні перші випадки серозних менінгітів, при яких були виділені віруси ECHO були описані Н. Ф. Голубом (1959—1962 рр.), Г. Ф. Колесніковим (1960 р. в м. Запоріжжі). Захворюють переважно діти від 3 до 7 років. Початок і перебіг захворювання нагадує серозний менінгіт, викликаний вірусом Коксакі, але частіше спостерігається єнцефалітичний і полірадикулоневритичний компонент, менінгеальні явища рідкіші, нерідко — порушення іннервації мімічних м’язів, анізокорія, птоз, страбізм, ністагм, позитивні ознаки Маринеско-Радовича, Росолімо, Пусепа, Гіршберга, іноді Бабінського або Чеддока, пригнічення сухожилкових, періостальних і шкірних рефлексів. Частіше спостерігається біль у животі біля пупка. Зміни в лікворі характеризуються помітним (100—160 в 1 мм3) лімфоцитарним або нейтрофільним цитозом або злегка підвищеним вмістом білка і цукру, В крові нерідко лейкопенія, нейтрофільоз, еозинопенія, прискорена РОЕ.