Під параполіомієлітними захворюваннями розуміють хвороби, що спричиняються численними представниками ентеровірусів  і, зокрема вірусами Коксакі та ECHO. Перші дістали свою назву від назви селища Коксакі в США, де вони були виділені від хворих під час спалаху поліомієлітоподібних захворювань. Віруси ECHO (Enteric Cythopathogenic Human Orphan — кишкові цитопатичні людські безрідні) були так названі, бо спочатку природа захворювань, які вони викликали, не була встановлена. Всі ці віруси мають не тільки генетичну спорідненість з вірусами поліомієліту, але и спричиняють патогенну дію і, в певній мірі, клінічну схожість захворювань, що спричиняються цими вірусами. Тому, за пропозицією І. Л. Богданова, захворювання, що викликаються вірусами Коксакі та ECHO мають назву параполюмієлітних.

Етіологія. Віруси Коксакі були вперше виділені в 1948 р. Г Долдорфом і Г. Сіклсом. Морфологічно подібні до вірусу поліомієліту. За патогенною дією на мишей-сосунків віруси Коксакі поділені на дві групи —А і В. При зараженні вірусами А у тварин виникають в’ялі паралічі, а вірусами В — спастичні;  останні віруси також спричиняють у мишей-сосунків зміни коричневого ембріонального жиру.

Зараження тварин вірусами А краще здійснюється при п д шкірному та інтраперитонеальному введенні матеріалу, вірусами В — при інтрацеребральному. За антигенною будовою розрізняють 23 серологічних типи вірусів Коксакі підгрупи А і 6 типів підгрупи В.    

Віруси ECHO за своєю морфологією, резистентністю подібні до вірусів Коксакі, але не викликають захворювання у мишеи-сосунків. Зараз нараховується 32 серологічні типи цього вірусу. Для вирощування параполіомієлітних вірусів користуються тканинними культурами з мавпячих нирок, людського ембріона, орідка деяких пухлин (КВ, Нер-2, Детройт-6 та ін.). Віруси ECHO найкраще вирощуються на ниркових культурах з мавп та фібробластів людського ембріона.

На культури тканин віруси діють цитопатично. Від людини віруси Коксакі виділяються з носоглоткових змивів, фекалій (іноді протягом понад 3 місяці), рідше з крові та спинномозкової рідини (Г. Ф. Колесніков та Н. Ф. Голуб), з трупного матеріалу — міокарду, нервової тканини і деяких внутрішніх органів. Віруси можуть бути виявлені і у зовнішньому оточенні — в стічних водах, рідка у мух і деяких хатніх тварин. Деякі типи вірусів Коксакі і та ECHO аглютинують людські еритроцити групи 0, вірус Коксакі А-7 — курячі.    

Епідеміологія. Основний резервуар вірусу — хвора людина або і вірусоносій. Головний шлях передачі інфекцій — повітряно-крапельний. Зважаючи на те, що віруси виділяються з організму людини з фекаліями протягом деякого часу, спостерігається і аліментарний (фекально-оральний) шлях передачі. Описані також випадки транспладентарного інфікування вірусами Коксакі. Факторами передачі інфекції найчастіше бувають стічні води, мухи, інфіковані овочі. В природних умовах параполіомієлітні захворювання найчастіше бувають у дітей віком 4—8 років. Поширення захворюваності найбільш інтенсивне в літньо-осінній період, коли частіше спостерігаються спалахи захворювань. Проте спорадичні випадки можуть спостерігатись цілий рік. Заразливість цих захворювань набагато більша, ніж на поліомієліт. 

Патогенез. Ворітьми інфекції для вірусів Коксакі та ECHО найчастіше є носоглотка, іноді — слизова кишечника. Віруси крізь лімфатичні шляхи проникають у кров’яне русло і розносяться кров’ю. Протягом інкубаційного періоду вони розмножуються в клітинах тканин: виникає репродукція і втручання часток останніх в нуклеотидний обмін клітин з їх руйнуванням, після чого вірусні частки вивільняються з клітин в оточуюче середовище і настає вірусемія. Клінічно це проявляється продромами і ранніми ознаками гострої стадії хвороби. При цьому вірус може бути виявлений в крові, лікворі, слині, м’язах, фекаліях; у вагітних вірус може проходити крізь плаценту і інфікувати плід. Вірус осідає найчастіше в нервовій тканині і мозкових оболонках, периферійних нервах, іноді в міокарді, печінці та інших органах. Виникають запалення, ураження окремих ділянок; менінгіт, менінгорадикуліт, міокардит.

Морфологічні зміни при інфекції Коксакі і ECHO вивчені недостатньо, бо летальність при цій інфекції незначна. Смерть настає, головним чином, у випадках так званого енцефаломіокардиту новонароджених, в яких на секції виявляють грізні явища енцефаліту (набряк, гіперемія мозкових оболонок, полінуклеарна інфільтрація, вогнища дегенерації запалення, часом загибель нервових клітин) та міокардиту, часом перикардиту.

Клініка. Тривалість інкубаційного періоду при зараженні вірусами Коксакі і ECHO частіше дорівнює 3—7 дням, іноді коливаючись у межах 2—14 днів (Г. Ф. Колесніков). Інфекція цими вірусами може проявлятись у різних клінічних формах, нерідко істотно відмінних одна від одної за своєю симптоматологією, об’єктивними змінами, перебігом і тяжкістю останнього.