Клінічна картина, діагностика та лікування кишкових теніїдозів — теніозу та теніаринхозу — дуже подібні між собою.

Основним хазяїном ціп’яка озброєного є людина, проміжним — свиня. Довжина паразита дорівнює 1,5—2 м. Головка (1 мм в діаметрі) має хоботок з подвійним рядом гачечків. Хоботок оточений чотирма півкулястими присосками. Шийка ціп’яка має 1 см завдовжки, стробіла складається з 800—900 члеників — проглотид. Матка дозрілих члеників складається з центрального стовбура, від якого відходить 8—12 бічних гілок. Яйця ціп’яка кулястої форми, оболонка прозора, має радіальну посмугованість і два паростки — філаменти. Коли в матці закінчується процес утворення яєць, членик відривається від стробіли і виходить назовні разом з фекаліями. Якщо свиня з’їсть членики цього ціп’яка, то в її кишечнику з них виходять яйця, з яєць — зародки (онкосфери). За допомогою своїх гачечків онкосфери пробивають кишкову стінку свині, потрапляють у кров’яне русло, разом з плином крові заносяться в різні органи та тканини, осідаючи переважно в м’язах. З кожної онкосфери в м’язах та органах утворюється міхурець овоїдної форми (так звана фіна, або цистицерк), завбільшки з велику горошину, наповнений каламутноватою рідиною. Всередині кожної фіни є рукавоподібне сліпе всунення, яке закінчується вивернутою всередину головкою — сколексом з чотирма присосками та гачечками. При обережному натискуванні на звільнену з тканин фіну головка разом з рукавоподібним всуненням вивертається назовні.

Розвиток фіни-цистицерка триває 2,5—4 місяці.

Основний хазяїн ціп’яка неозброєного — людина, в кишечнику якої розвиваються статевозрілі форми паразита, запліднюються і утворюються яйця. Проміжний хазяїн — велика рогата худоба, в організмі якої утворюються цистицерки(фіни).

Довжина паразита 4—5 м. Головка маленька, має рудиментарний хоботок, позбавлений гачечків, і чотири присоски. Стробіла складається з великої (понад 1000) кількості проглотид. Матка має від 18 до З0 бічних гілок. Яйця — кулястої форми, з ніжною, тонкою оболонкою і одним-двома філаментами. Всередині яйця є зародок — онкосфера з шістьма ембріональними гачечками. Дозрілі членики після яйцеутворення відриваються від стробіли і разом з фекаліями виділяються назовні. Дальший розвиток яйця буде продовжуватись тоді, коли виділені проглотиди попадають разом з забрудненою травою або водою у шлунок великої рогатої худоби. Тут онкосфери швидко звільняються від оболонки яйця, проникають за допомогою гачечків крізь стінки кишечника і далі гематогенно розносяться в м’язи та інші органи тварини, перетворюючись на цистицерки завбільшки в просяне зерно. В цистицерку знаходиться сколекс, прикріплений до внутрішньої стінки міхурця.

Людина заражається на теніїдози при споживанні м’яса свиней або великої рогатої худоби, в якому містяться життєздатні цистицерки. Коли останні потрапляють у шлунок, оболонка міхурців руйнується, сколекс звільняється, присмоктується до стінки тонких кишок — звичайного місця паразитування теніїд — і починає продукувати окремих проглотидів.

Клінічна картина кишкових теніїдозів зводиться до непевних скарг на нудоту, слабкість, дратливість, апатію. Можуть спостерігатись головні болі, біль в епігастральній ділянці живота, проноси або закрепи, а також явища легкої анемії. Звичайно кишковий теніїдоз перебігає не дуже тяжко і не являє собою великої небезпеки для людини, але завжди існує загроза, що яйця або онкосфери, які повинні були виділитись з випорожненнями людини, знову потрапляють в її рот. Це може виникнути:

1) при антиперистальтичних рухах кишечника під час нудоти або блювання;

2) коли хворий на кишковий теніїдоз не додержує правил особистої гігієни.

Трапляється також трансплацентарне зараження плода онкосферами.

У шлунку людини онкосфери остаточно звільняються від оболонки і крізь стінки кишечника проникають у кров. Із плином крові вони метастазують у різні органи та тканини, де перетворюються на цистицерки. Спричиняється інше захворювання — тканинний теніоз, або цистицеркоз. Він виникає лише при зараженні Т. solium.

Аутоінвазія — не єдиний шлях зараження на цистицеркоз. Буває, що цілком здорова людина, в кишечнику якої немає теніїд, заносить онкосфери у свій організм із зовнішнього середовища. Це буває тоді, коли онкосфери з грунту потрапляють на руки, овочі тощо.

Кількість цистицерків у однієї людини може досягти кілцкох тисяч. Найчастіше цистицерки утворюються в оці (46% випадків), мозку (41%), рідше — в шкірі, м’язах, серці, легенях, кістках тощо.

Клініка цистицеркозу дуже різноманітна і залежить від локалізації паразитів. Цистицеркоз ока спричиняє тяжкі розлади зору, нерідко — сліпоту. Цистицеркоз мозку характеризується такими ознаками, які спостерігаються при пухлинах мозку, іноді супроводиться явищами епілепсії.